Хвороба крона ободової кишкиСторінка 1
Етіологія і патогенез
Хвороба розвивається переважно у людей середнього віку, частіше у чоловіків. Етіологію і патогенез її до кінця не вивчено. Існує багато теорій розвитку хвороби Крона: інфекційна, теорія дисбактеріозу, автоімунна, психогенна, теорія тканниної реакції. Але на даний час жодна з них не є загальновизнаною. Встановлено такі основні патогенетичні механізми неспецифічних колітів, як: дисбактеріоз, зміна імунологічної реактивності та нервово-психічний стан. їх і треба враховувати при клінічному обстеженні й лікуванні хворих. І.М. Рольщиков (1980) виділяє чотири форми хвороби Крона: блискавичну, гостру, первинну хронічну й хронічну.
Макроскопічно характерною ознакою є вогнищевість ураження з наявністю не однієї, а декількох не пов'язаних між собою ділянок ураження. У місці ураження кишка ущільнена, гіперемована, деформована з дрібними крововиливами, просвіт її звужений. Іноді спостерігається випотівання фібринозного ексудату на кишці, а також регіонарний лімфаденіт. Уражені ділянки слизової оболонки чергуються з незміненими. Запальний процес у слизовій оболонці виражений не дуже різко, але особливістю є те, що він уражує і поширюється на всі оболонки кишкової стінки. Виразки при хворобі Крона глибокі, вузькі, з рівними краями. Характерним для неї є поєднання уражень ободової кишки з ураженням різних відділів тонкої кишки, шлунка та навіть стравоходу.
Мікроскопічно в стінці ободової кишки визначається запальний транс-мулярний інфільтрат, який починається в підслизовому шарі й поширюється на м'язову оболонку, а пізніше на субсерозний шар і серозну оболонку. Серед запального інфільтрату виявляють гранульоми саркоїдного типу. Спостерігають також накопичення лімфоцитів, розширення просвіту лімфатичних судин.
Клініка
Клінічна картина хвороби Крона різноманітна і не постійна, що залежить від гостроти й тяжкості перебігу захворювання, локалізації патологічного процесу, його поширеності, а також від наявності або відсутності ускладнень.
Перші клінічні прояви не чіткі: субфебрильна температура, біль у животі без чіткої локалізації, спазми, запори, які чергуються з кров'янисто-слизистим проносом.
Для гострої стадії характерний бурхливий початок із сильним болем у животі, напруженням м'язів передньої черевної стінки, блюванням, високою температурою тіла та лейкоцитозом. Хвороба Крона з гострим початком може симулювати гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини.
При хронічному перебізі хвороба ободової кишки може довгий час перебігати безсимптомно або з дуже невеликими проявами у вигляді загальної слабості, нездужання, незначного спастичного болю в животі й рідких випорожнень. Біль частіше буває тупим з локалізацією у правій половині чи навколо пупка, іноді поширюється по всьому животу або має гострий переймоподібний характер.
Випорожнення в початковий період захворювання мають напівоформле-ний характер, м'якої консистенції. З наростанням запальної інфільтрації кишкової стінки відбувається запальна ексудація, порушуються моторика кишечника, процеси всмоктування води й електролітів. Характер випорожнень змінюється, але вони ніколи не бувають водянистими, крім випадків ураження прямої кишки.
Виділяють три основні ознаки хвороби Крона: зовнішні нориці, які спонтанно утворюються і пов'язані з ураженням кишечника; періанальні абсцеси, нориці з тріщинами й виразкування в уражених запальним процесом відділах кишечника; "малорухома пухлина", що пальпується в животі.
Ураження анальної і періанальної ділянок проявляється виникненням екскоріацій шкіри, анальних тріщин і виразок з підритими краями, нориць. У процес може втягуватись уся промежина.
Залежно від розміщення процесу в ободовій кишці або дифузного ураження її можуть переважати ті чи інші симптоми, змінюватись локалізація болю, домінувати загальні прояви або місцеві зміни.
При сегментарному ураженні ободової кишки на перший план виступають запальні симптоми, а пізніше ознаки часткової кишкової непрохідності у зв'язку з утворенням справжніх і несправжніх стриктур.
При дифузному ураженні ободової кишки основними симптомами є біль по всьому животу, пронос і кишкові кровотечі, а також гостра токсична дилатація ободової кишки. Усі ці зміни часто поєднуються з різними ураженнями аноректальної зони.
Діагностика
Рентгенологічне дослідження при комплексному обстеженні проводять пероральним методом і за допомогою контрастної клізми. Рентгенологічна картина характеризується чергуванням ділянок ураження з незміненими ділянками. Уражений сегмент буває звуженим, з ригідною стінкою. Різко звужений уражений відділ набуває вигляду шнура або мотузки. При виразкуванні однієї із стінок кишки на рентгенограмі виявляють нечіткість і деформацію контуру.