Методика обстеження пацієнтів із захворюваннями товстої кишки

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання товстої кишки / Методика обстеження пацієнтів із захворюваннями товстої кишки

Сторінка 2

Фістулографія-ще один метод використання контрастної речовини в рентгенологічній діагностиці хронічних парапроктитів. У фістулу вводять рідкий водорозчинний контраст (барій та інші зависі) з наступною поліпроекційною рентгенографією.

Копрологічне дослідження полягає у вивченні складу випорожнень шляхом макро- і мікроскопії, а також проведення хімічних реакцій і бактеріологічного аналізу.

Макроскопічно досліджують кал на загальну кількість, консистенцію, форму, колір, запах, видимі на око залишки неперетравленої їжі, патологічні домішки (кров, гній, слиз, конкременти, паразити).

Мікроскопічно досліджують кал на виявлення залишків неперетравленої їжі (м'язових і сполучнотканинних волокон, рослинної клітковини, крохмалю, нейтрального жиру), клітин м'язового епітелію, яєць гельмінтів, найпростіших мікроорганізмів (амеб, лямблій, трихомонад, балантидій), слизу і т. ін.

Хімічний аналіз калу виконують з метою визначення його реакції, відсоткового вмісту щільних речовин (у нормі твердих речовин - 20-30 %, води - 7080 %), азотовмісних компонентів (білків), загальної кількості жиру, жовчних пігментів, прихованої крові, деяких кишкових ферментів (ентерокінази, лужної фосфатази). Слід мати на увазі, що перераховані фізико-хімічні властивості калузначною мірою змінюються залежно від характеру прийнятої їжі.

Бактеріологічне дослідження вмісту товстої кишки складається з двох етапів:бактеріоскопії нативного препарату під мікроскопом і посіву на живильні середовища (основний метод) для виділення і вивчення чистої культури мікробів.

Діагностична біопсія - морфологічне (цитологічне) дослідження висіченого матеріалу з метою визначення характеру патологічного процесу. Його виконують переважно при проведенні ректороманоскопії і фіброколоноскопії, якщо при цьому виявляється пухлина або хронічна виразка. Для взяття матеріалу застосовують спеціальні біопсійні щипці. Іншими методами забору тканин для біопсії є зскрібок з патологічної зони, пункція або аспірація тканин.

Цитологічне дослідження виділень слизової оболонки дуже важливе тоді, коли з якихось причин неможливо виконати біопсію.

Селективну ангіографію брижових артерій (верхньої і нижньої) проводять інтраопераційно. Вона дозволяє уточнити діагноз і поширеність процесу.

Лімфангіоаденографію застосовують для виявлення метастазів у лімфатичних вузлах і визначення стану лімфатичних судин.

Радіоізотопне дослідження проводять з метою вивчення всмоктуваності в ободовій кишці й з'ясування фази водно-електролітного обміну в організмі.

Вади розвитку

Вади розвитку спостерігаються переважно в дитячому віці, починаючи з періоду новонародження. З урахуванням ембріогенезу їх можна поділити на такі групи: аномалії обертання кишечника; аноректальні аномалії, атрезія і стеноз ободової кишки; уроджений мегаколон, дивертикул Меккеля, подвоєння кишечника. Частоту поширення окремих вад розвитку кишечника до кінця не встановлено (орієнтовно - 1 до 3000).

Аномалії обертання (розлади обертання, незавершене обертання кишечника та його мальротація) виникають у тих випадках, коли в ембріогенезі нормальне обертання не закінчується, перебігає неправильно або у зворотному напрямку. Клінічні прояви аномалії обертання кишечника варіабельні й залежать головним чином від ускладнень, що пізніше розвиваються. Діагностика базується на рентгеноконтрастному дослідженні. Лікування - в більшості випадків оперативне.

Атрезія і стеноз ободової кишки зустрічаються надзвичайно рідко. Клінічні прояви обумовлені ступенем закриття просвіту кишки і рівнем локалізації перешкоди. Розвивається картина гострої низької непрохідності кишечника, основний симптом якої - відсутність відходження меконію. Клінічна картина поступово наростає. Діагностика базується на комплексній оцінці клінічних симптомів, даних оглядового і контрастного рентгенологічних досліджень. Лікування - оперативне.