Анатомо-морфологічні й функціональні особливості молочної залози

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання молочної залози / Анатомо-морфологічні й функціональні особливості молочної залози

Сторінка 2

Лімфатична система молочної залози представлена лімфатичними судинами, які утворюють поверхневу та глибоку лімфатичні сітки.

Поверхневі лімфатичні судини навколо соска збираються у два сплетення (plexus lymphatica areolaris et subareolaris), які переходять у сплетення, що оточує присоскове кільце (plexus lymphatica circumareolaris). Глибокі лімфатичні судини відводять лімфу від залозистого тіла молочної залози, супроводжуючи молочні протоки, і з'єднуються з поверхневою лімфатичною сіткою в plexus lymphatica subareolaris.

Лімфа від молочної залози відтікає частково в субпекторальне лімфатичне сплетення та підкрильцеві лімфатичні вузли, від внутрішніх та центральних ділянок залози - в груднинні лімфатичні вузли, від підкрильцевих лімфатичних вузлів - у підключичні стовбури.

Шкіра молочної залози іннервується медіальними та латеральними гілками нервів залози (r. r. mammarii medialis et laterales), які відходять від II-VI міжреберних нервів (n. n. intercostales), та гілками надключичних нервів (n. n. supraclaviculares), що беруть початок від шийного сплетення (plexus cervicales).

Власне молочна залоза іннервується тими ж II-VI міжреберними нервами (n. n. intercostales), які містять нервові волокна від грудної частини симпатичного стовбура (pars thoracica trunci sympathica). Чутливі, рухливі та секреторні волокна утворюють густу сітку нервового сплетення навколо залози, найбільш виражену в ділянці соска та присоскового кільця. Друге нервове сплетення утворюється навколо часточок молочної залози, а третє - всередині часточок.

Від нервових сплетінь безм'якушеві та м'якушеві нервові волокна відходять до молочних проток, кровоносних судин та залозистих клітин.

Розвиток і функціональний стан молочної залози контролюються та стимулюються нейрогуморальною системою організму, яка включає яєчники, надниркові, щитоподібну залозу та інші ендокринні органи.

У регуляції лактаційної функції молочної залози беруть участь гормони гіпофіза: пролактин, соматотропін, кортикотропін та тиреотропін.

Нейрогуморальна система регулюється гіпоталамусом, діяльність якого контролюється центральною нервовою системою.

Із задньої частки гіпофіза в кровоносне русло виділяється окситоцин, що викликає скорочення міоепітеліальних клітин, які оточують альвеоли, в результаті чого молоко надходить у молочні протоки і синуси.

У період лактації молочна залоза виконує внутрішньосекреторну функцію, виділяючи гормон мамін, який стимулює скорочення матки та прискорює її фізіологічну інволюцію після пологів.

У клімактеричний період, у міру зниження функції яєчників, зменшується вміст естрогенних гормонів і компенсаторно підвищується рівень фолікулос-тимулювального гормону гіпофіза. При цьому молочна залоза зменшується в об'ємі, а її залозиста тканина заміщується фіброзною та жировою.

Раптова інволюція молочної залози (аборти, зупинка лактації) може призвести до дисплазії клітинних структур залозистої тканини.