Дивертикули стравоходуСторінка 1
Дивертикул - обмежене мішкоподібне випинання стінки стравоходу, яке сполучається з його просвітом. Розрізняють його ворота, шийку і дно. Дивертикул стравоходу найчастіше виявляють у віці від 40 до 60 років, частіше у чоловіків, ніж у жінок, і переважно в грудному відділі стравоходу. Помічено, що у цих хворих нерідко спостерігаються інші захворювання шлунково-кишкового тракту: грижа стравохідного отвору діафрагми, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, дивертикули кишечника, жовчнокам'яна хвороба. За даними А.Г. Земляного (1970), дивертикули стравоходу за частотою займають друге місце після дивертикулів дванадцятипалої кишки.
Класифікація
Залежно від механізму виникнення виділяють пульсівні, тракційні й змішані дивертикули.
Пульсівні дивертикули утворюються внаслідок випинання стінки стравоходу під впливом тиску, що виникає в просвіті органа під час його скорочення. Поява тракційних дивертикулів пов'язана із запальним процесом у навколишніх тканинах і утворенням рубців, які відтягують стінку стравоходу в напрямку осередку запалення. Залежно від локалізації розрізняють фаринго-езофагеальні (ценкерівські), біфуркаційні, епіфренальні, а також множинні релаксаційні й сполукові дивертикули, які рідко зустрічаються (мал. 9.9).
Етіологія і патогенез
До цього часу етіологію та патогенез дивертикулів остаточно не з'ясовано.
Фарингоезофагеальні, або ценкерівські (вперше описані Ценкером у 1878 році.) дивертикули виникають у найбільш слабкому місці задньої стінки глотки, розміщеної безпосередньо над входом у стравохід на рівні перснеподібного хряща, де м'язові оболонки глотки утворені нижніми паралельними пучками нижнього констриктора глотки.
У походженні ценкерівського дивертикула, можливо, основне значення має неповноцінність сполучнотканинного апарату м'язів глотки, внаслідок чого підвищуються внутрішньоглотковий тиск, дискоординація скорочення м'язів глотки, особливо при хронічному гіпофарингіті, що може призвести до формування дивертикулу значних розмірів.
Біфуркаційні дивертикули
відносять до тракційних або тракційно-пульсівних. Вони розташовуються на рівні кореня легень, дещо вище місця 
Мал. 9.9. Дивертикули стравоходу:
1 - глотково-стравохідний (ценкерівський); 2 -біфуркаційний; 3 - наддіаф-рагмальний.
Біфуркаційні дивертикули рідко бувають великих розмірів. В їх походженні великого значення надають злукам, що виникають після різних запальних процесів у середостінні й відтягують стінку стравоходу в іншому напрямку. Іноді в цьому відділі стравоходу розвиваються і суто пульсівні дивертикули.
їх виникнення зумовлює зміна моторики стравоходу внаслідок порушення його іннервації або рефлекторних впливів.
Епіфренальні дивертикули
звичайно розміщуються на передній стінці стравоходу, в нижній його третині, й можуть досягати значних розмірів. За механізмом розвитку вони пульсівні, нерідко поєднуються із грижами стравохідного отвору діафрагми й ахалазією кардії. Основну роль в їх утворенні відіграють уроджена м'язова слабкість стінки стравоходу і скорочення діаф-рагмального сфінктера.
Релаксац Нін і (функці ональн і) дивертикули
утворюються внаслідок порушення іннервації стравоходу, при якому настає обмежене розслаблення м'язів його стінки і, в результаті підвищення внутрішньостравохідного тиску, з'являється випинання окремих відділів стінки органа. Важають, що при цих дивертикулах відсутні морфологічні зміни.