Методи дослідження стравоходу
1. Загальноклінічні (скарги, анамнез захворювання).
2. Лабораторні:
а) загальноклінічні (кров, сеча);
б) біохімічні (білок, залишковий азот, креатин, креатинін і т. ін.);
в) електроліти, глюкоза крові, цукор;
г) згортальна система крові;
д) рН-метрія.
3. Цитологічні. Детальная информация бытовая техника в калининграде на сайте.
Дані методи дослідження дають мало інформації для діагностики. Тому необхідно застосовувати інші: рентгенологічні (рентгеноскопію, рентгенографію, пневмомедіастинографію, томографію, рентгенокінематографію), комп'ютерну томографію, езофаготонокімографію, фіброезофагоскопію, біопсію тощо.
Рентгенологічні дослідження стравоходу відіграють основну роль у діагностиці захворювань органа. При дослідженні звертають увагу на прохідність стравоходу для контрастної маси, наявність звуження або розширення просвіту, дефектів наповнення або "ніш", контури, стан слизової оболонки. Вивчають перистальтику, виявлені "німі" зони, ригідність стінок. Роблять знімки. Важливе значення має рентгенокінематографія.
Рентгенологічне дослідження при опіках стравоходу необхідно проводити з використанням рідкої барієвої суміші або водорозчинних контрастних речовин. Воно чітко визначає розмір звуження, його конфігурацію, наявність супрастенотичних розширень, присутність або відсутність ускладнень. При непрохідності контрастної маси по стравоходу, в разі присутності гастросто-ми, можна виконати ретроградну ізографію (контрастну речовину вводять через гастростому). Якщо виявляють нориці, то необхідно встановити їх розмір, з яким органом вони з'єднуються.
Ендоскопічне дослідження особливо показане при підозрі на рак стравоходу з метою підтвердження діагнозу за допомогою біопсії або цитологічного дослідження. Езофагоскопію призначають також усім хворим з доброякісними пухлинами. При ендоскопічному дослідженні опіків стравоходу можна виявити поодинокі та з'єднувальні ерозії, циркулярні дефекти, ускладнення (виразки, звуження, метаплазію т. ін.).
Езофагоманометрія має велике значення при таких захворюваннях, як рефлюкс-езофагіт, кардіоспазм, дивертикули стравоходу. При езофагомано-метрії виявляють дуже мінімальний шлунково-стравохідний рефлюкс, при кардіоспазмі вдається визначити стадію захворювання.
Комп'ютерну томографію проводять тоді, коли попередні методи дослідження не дають можливості встановити діагноз.
Внутрішньостравохідна рН-метрія (краще 24-годинний моніторинг) показує зниження кислотності в нижніх відділах стравоходу до 40 і менше.
Тест "рефлюкс кислоти" - моніторинг рН всередині стравоходу після введення 300 мл 0,1 % розчину соляної кислоти в шлунок - найбільш чутливий метод. Але тест інвазивний та потребує введення електрода рН-метра в дистальний відділ стравоходу.
Перфузійна проба (проба Бернстайна) встановлює причину виникнення загруднинного болю при пептичному езофагіті. її проводять шляхом введення 0,1 % розчину HCl у нижній відділ стравоходу; при позитивній реакції симптоми зникають після повторного оприскування фізіологічним розчином.
При сцинтиграфії стравоходу вводять 99 Тс у шлунок і підраховують ізотопну активність у ділянці шлунка. Спосіб не інвазивний, ефективно виявляє рефлюкс.