Діагностика
Діагностика гострого перитоніту базується на таких клінічних ознаках: раптовий біль у животі, часте блювання, напруження передньої черевної стінки, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга, послаблення або повна відсутність кишкових шумів. Але, крім встановлення діагнозу, необхідно виявити і осередок перитоніту, а також фазу. Тому потрібно провести цілий ряд допоміжних обстежень.
Під час дослідження крові на початку захворювання часто виявляють високий лейкоцитоз, що часом, у зв'язку з високою автоінтоксикацією і міграцією лейкоцитів у зону запалення, поступово знижується. Паралельно з цим визначається зсув лейкоцитарної формули вліво, аж до юних форм, настають анеозинофілія і лімфопенія, з'являється токсична зернистість і збільшується ШОЕ. Гемоглобін і гематокрит залишаються в межах норми. До речі, збільшення цих показників свідчить про згущення крові та гіпогідратацію. З боку згортальної системи крові виявляють ознаки гіперкоагуляції.
Високий лейкоцитарний індекс інтоксикації (10-15), рентгенологічні методи обстеження в діагностиці гострого перитоніту відіграють важливу роль і можуть бути застосовані переважно для з'ясування причини захворювання або встановлення характеру його ускладнень (абсцеси черевної порожнини, випітний плеврит, медіастиніт тощо).
У складних для діагностики гострого перитоніту випадках доцільно використовувати лапароскопію, яка дозволяє виявити зміни очеревини, вогнище запалення, що спричинило захворювання. її застосовують також для дослідження випоту. В початковій стадії допустимим вважають застосування лапа-роцентезу із введенням у черевну порожнину спеціального "пошукового" катетера. В умовах великих стаціонарів об'єктивізацією фази гострого перитоніту є визначення реакції центральної гемодинаміки (гіпердинамічна в реактивній фазі й гіподинамічна в термінальній), зміна агрегатного стану крові, ферментної формули лейкоцитів, оцінка токсичної плазми крові й лімфи за рівнем середньомолекулярних пептидів біологічним методом (із парамеція-ми або тетрахіменами), дослідження вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів (дієнових кон'югат, малонового діальдегіду) в циркулюючій крові і середньомолекулярних пептидів, так званих молекул середньої маси, в плазмі крові, еритроцитах, сечі.
Якщо доступні методи обстеження не дають достатньої інформації, особливо у людей похилого і старечого віку з тяжкими супровідними захворюваннями (спинномозковою травмою, інсультом, геміпарез, інфарктом тощо) і різко зниженим імунітетом, а об'єктивні дані свідчать про можливість виникнення гострого перитоніту, доцільно проводити діагностичну лапаротомію.