Етіологія
Основною причиною гострого перитоніту при хірургічних захворюваннях є проникнення в черевну порожнину гноєрідних мікроорганізмів. Найчастіше це представники автогенної флори, що надходять з порожнистих органів живота, резервуаром яких є: шлунок, тонка і товста кишки, жовчовивідна система, сечовий міхур, пієлонефротична або кістозно змінена нирка (в присутності інфікованої сечі), а також гнійні процеси в навколишніх клітковинних просторах. Тому серед збудників гострого перитоніту переважають кишкова флора (ешерихії, протей, псевдомонади і т. ін.), ентерококи, інколи - стафілококи, рідко - стрептококи, як правило, в асоціаціях. Часто аеробна мікрофлора поєднується з анаеробною (бактероїди), особливо в тих випадках, коли інфект містить мікрофлору дистальних відділів травного шляху (підклубова й товста кишки). І навпаки, дуже рідко спостерігається моноінфекція, наприклад гонококова, пневмококова або стрептококова, здебільшого вона потрапляє в черевну порожнину метастатичним шляхом. У разі пошкодження живота мікрофлора в черевну порожнину може бути занесена ззовні разом із знаряддям поранення.
Сприяють
розвитку гострого перитоніту пошкодження серозного покриву і різні фактори: фізичні (висушування, сторонні тіла, опромінення ультрафіолетом), хімічні (настоянка йоду, вміст шлунково-кишкового тракту або секрет головних травних залоз), біологічні (екзо- й ендогенні токсини при великому бактеріальному забрудненні). Сюди також належить порушення захисних властивостей очеревини при алергії, авітамінозах, аліментарному виснаженні, променевій хворобі.
Призводять
до запалення очеревини (безпосередня причина) патологічні зміни, обумовлені проникненням інфекції: механічні пошкодження порожнистих органів, гнійно-деструктивні зміни різних органів живота (червоподібного відростка, жовчного міхура, придатків матки), а також ішемія стінки порожнистих органів внаслідок тромбозу, защемлення, завороту або чимале розтягнення, що супроводжується значним зниженням бар'єрних властивостей слизової оболонки і створенням умов для проходження мікроорганізмів без перешкод із просвіту цього органа, навіть не порушуючи анатомічної цілісності його стінки. Інколи причиною гострого перитоніту може стати запальний процес, спочатку зовні очеревини (паранефрити, натічний абсцес, флегмона черевної стінки), який у міру прогресування запалення викликає її інфікування. Ще рідше інфекція потрапляє на очеревину з віддалених гнійних осередків гематогенним шляхом. У поодиноких випадках джерело інфікування залишається невизначеним - так званий криптогенний перитоніт.