Диференційна діагностикаСторінка 3
Проводять інфузійно-трансфузійну терапію. Призначають прозерин, ацек-лідин, пітуїтрин, гіпертонічний розчин натрію хлориду. Іноді ці препарати вводять повторно. Виконують черезшкірну стимуляцію кишечника.
Необхідно утриматися від внутрішньовенного введення новокаїну, підшкірних ін'єкцій спазмолітиків та знеболювальних препаратів, які маскують захворювання.
Показниками ефективності консервативного лікування є ознаки відновлення прохідності кишечника, покращання загального стану хворих, про що свідчать надмірне випорожнення з відходженням великої кількості газів, зменшення метеоризму, болю в животі та результати контрастного рентгенологічного дослідження черевної порожнини.
Хірургічне лікування
Динамічне спостереження за хворим та уточнення діагнозу супроводжуються одночасною підготовкою до можливого оперативного втручання. З цією метою проводять катетеризацію підключичної вени та ретельне клініко-лабо-раторне обстеження пацієнта. Передопераційна підготовка не повинна в середньому перевищувати 3-4 години з моменту надходження хворого в стаціонар і полягає у введенні плазми, високомолекулярних кровозамінників, рефортану, фізіологічного розчину, глюкози, електролітів, стероїдних гормонів, вітамінів.
Головним методом знеболювання при операції з приводу механічної непрохідності є ендотрахеальний наркоз із використанням міорелаксантів. При введенні хворого в наркоз необхідно пам'ятати про можливість регургітації та обов'язкове випорожнення шлунка перед операцією. Слід враховувати підвищену чутливість хворих з непрохідністю кишечника до барбітуратів та міо-релаксантів.