Диференційна діагностикаСторінка 3
Проводять інфузійно-трансфузійну терапію. Призначають прозерин, ацек-лідин, пітуїтрин, гіпертонічний розчин натрію хлориду. Іноді ці препарати вводять повторно. Виконують черезшкірну стимуляцію кишечника.
Необхідно утриматися від внутрішньовенного введення новокаїну, підшкірних ін'єкцій спазмолітиків та знеболювальних препаратів, які маскують захворювання. https://business-trust.ru сбербанк открыть счет для физических лиц - сбер открыл.
Показниками ефективності консервативного лікування є ознаки відновлення прохідності кишечника, покращання загального стану хворих, про що свідчать надмірне випорожнення з відходженням великої кількості газів, зменшення метеоризму, болю в животі та результати контрастного рентгенологічного дослідження черевної порожнини.
Хірургічне лікування
Динамічне спостереження за хворим та уточнення діагнозу супроводжуються одночасною підготовкою до можливого оперативного втручання. З цією метою проводять катетеризацію підключичної вени та ретельне клініко-лабо-раторне обстеження пацієнта. Передопераційна підготовка не повинна в середньому перевищувати 3-4 години з моменту надходження хворого в стаціонар і полягає у введенні плазми, високомолекулярних кровозамінників, рефортану, фізіологічного розчину, глюкози, електролітів, стероїдних гормонів, вітамінів.
Головним методом знеболювання при операції з приводу механічної непрохідності є ендотрахеальний наркоз із використанням міорелаксантів. При введенні хворого в наркоз необхідно пам'ятати про можливість регургітації та обов'язкове випорожнення шлунка перед операцією. Слід враховувати підвищену чутливість хворих з непрохідністю кишечника до барбітуратів та міо-релаксантів.