Харкотиння при туберкульозі. Особливості лабораторної діагностики. Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження

Матеріали / Харкотиння при туберкульозі. Особливості лабораторної діагностики. Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження

Сторінка 2

Харкотиння в кількості 10-15 мл поміщають у вузькогорлу колбу. Доливають подвійну кількість 0,5% розчину лугу і змішують 10-15 хв.

Потім доливають 1 мл ксилолу (бензолу, толуолу) 100 мл дистильованої води, змішують 1015 секунд.

Доливають дистильованою водою так, щоб рівень рідини піднявся до горловини колби і залишають стояти 40-50 хв. Піпеткою знімають верхній шар і наносять краплями на підігріте скло (кожну наступну на попередню висушену). Фіксацію і покраску препарату проводять по Цілю-Нільсону.

Із флотаційного кільця пастерівською піпеткою наносять декілька крапень для приготування препаратів, які фарбують флюорохромами і фуксином, і досліджують під люмінісцентним мікроскопом. Принцип цього дослідження: туберкульозні мікобактерії під дією ультрафіолетових промені мають вигляд золотистих, світящихся паличок (цей метод менш трудомісткий і більш швидкий), також цей метод високо чутливий (особливо при мікроскопії харкотиння, що містить малу кількість мікобактерій, можливість виявити збудника із зміненими культуральними і тинкторіальними властивостями.

Бактеріальне дослідження мокроти направлене на виділення збудника інфекції. Мікобактерії туберкульозу виявляють у хворих деструктивним формами, застосовуючи методи посіву на поживні середовища.

Культуральні методи виявлення мікобактерій туберкульозу із харкотиння відрізняються більшою чутливістю, ніж бактеріоскопічні. Вони дозволяють виділяти збудника при наявності в харкотинні декількох десятків життєздатних мікобактерій. Хоча методика попередньої обробки матеріалу доволі складна. Для виділення потрібні спеціальні поживні середовища, а для росту – тривалий час від 1 ½ до 12 тижнів. Основною перевагою культурологічного методу є можливість одержання чистої культури мікобактерій, що дозволяє провести її ідентифікацію, вивчення вірулентності, біохімічних і біологічних особливостей. А також визначити чутливість до лікарських форм.

Чутливість мікобактерій туберкульозу до ліків визначають за допомогою бактеріологічних методів розведень на густому чи рідкому середовищах. Вона може бути виявлена за допомогою прямого чи непрямого методів. При прямому – необхідна наявність в харкотинні, взятому від хворого, бактеріоскопічно виявлених мікобактерій; при непрямому – потрібний попередній посів і одержання росту культури.

Чутливими до протитуберкульозних засобів рахують ті мікобактерії туберкульозу, на які препарат має бактеріостатичну або бактеріоцидну дію, в концентрації, яка досягається у вогнищі інфекції. Чутливість вимірюється мінімальною концентрацією препарату, що затримує їх ріс при стандартних умовах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Велика медична енциклопедія

том 15 ст 370

том 25 ст 362

2. “Посібник по клінічних лабораторних методах дослідження” ст. 313, 327, 328.

Л.В. Козловські

М.А. Мартинова