Хронічний панкреатитСторінка 1
Хронічний панкреатит - хронічний запальний процес у підшлунковій залозі. У його основі лежить розвиток запально-склеротичного процесу, який призводить до прогресивного зниження функції зовнішньої і внутрішньої секреції. Внаслідок розростання сполучної тканини ущільнюється паренхіма підшлункової залози (індурація), з'являються фіброзні рубці, псевдокісти і кальцифікати.
Етіологія хронічного панкреатиту різноманітна:
1. При первинному хронічному панкреатиті запальний процес розміщується тільки в підшлунковій залозі.
2. В етіології первинного хронічного панкреатиту велику роль відіграють травми, алергія, звуження вірсунгової протоки, хронічний алкоголізм, порушення кровообігу, напади гострого панкреатиту.
3. Вторинний хронічний панкреатит розвивається при жовчнокам'яній і виразковій хворобах, дивертикулах дванадцятипалої кишки, судинних ураженнях (атеросклерозі, гіпертонічній хворобі).
Класифікація клініко-морфологічних форм:
1. Хронічний холецистопанкреатит.
2. Хронічний рецидивний панкреатит.
3. Хронічний індуративний панкреатит.
4. Псевдопухлинний хронічний панкреатит.
5. Хронічний калькульозний панкреатит.
6. Хронічний псевдокістозний панкреатит із виходом у кісти.
Ускладнення: кісти підшлункової залози, стеноз вірсунгової протоки, тромбоз селезінкової вени, портальна гіпертензія, цукровий діабет.
Клініка
1. Сильний оперізувальний біль в епігастрії з іррадіацією в плече, лопатки, поперек, диспептичні розлади.
2. Ендокринна функція: ураження підшлункової залози призводить до виникнення недостатності її ендокринної функції із зниженням толерантності до глюкози або до розвитку справжнього діабету.
3. Екзокринна функція: недостатність екзокринної функції підшлункової залози зумовлює розвиток синдрому мальабсорбції з подальшим зниженням маси тіла.
4. Жовтяниця: для хронічного індуративного і псевдотуморозного панкреатиту характерна переміжна жовтяниця, обумовлена стисненням загальної жовчної протоки збільшеною голівкою підшлункової залози.
5. Під час пальпації відмічають болючість в епігастрії і реберно-хребтовому куті (симптом Мейо-Робсона), позитивні симптоми Мюссе, Кача, Гретта. При тонкій черевній стінці пальпується щільна і болюча підшлункова залоза.
Діагностика
Для діагностики хронічного панкреатиту застосовують такі методи дослідження:
І. Лабораторний.
Білок, диспротеїнемія: збільшення вміст у а
-і в
-глобулінів, зменшення кількості альбумінів і коефіцієнта альбумін/глобулін.
Кров: у період загострення - лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, збільшення активності амілази в крові й сечі.
Кал: під час копрологічного дослідженя виявляють креатин, неперетрав-лені волокна м'язів, стеаторею (краплі нейтрального жиру), що свідчить про зниження зовнішньої секреції підшлункової залози.
Дуоденальний вміст: зменшення активності ферментів у дуоденальному вмісті до і після стимуляції підшлункової залози соляною кислотою, секретином і панкреазиміном вказує на зниження зовнішньої секреторної функції внаслідок ураження паренхіми підшлункової залози.
Морфін-прозеринова проба (морфін 1 % - 1,0 мл і прозерин 0,05 % - 1,0 мл): застосовують з метою оцінки функціонального стану підшлункової залози; при склерозі паренхіми залози активність амілази в крові й сечі знижена.
Внутрішня секреція: дослідження внутрішньої секреції за допомогою подвійного цукрового навантаження за Штауб-Траугом (50 г глюкози натще і 50 г через 1 годину), виявлення збільшення концентрації глюкози в крові (графічно - двогорба крива з пологим зсувом внаслідок недостатності інсулярного апарату у хворих з ураженням підшлункової залози).
II. Дуоденоманометрія і дуоденокінезографія. Для хронічного панкреатиту характерені гіпо- й акінетичний типи скорочення дванадцятипалої кишки.
III. Рентгенологічні дослідження.
Оглядова рентгенографія дозволяє виявити камінці в жовчних шляхах і підшлунковій залозі та звапнення стінки кісти.
За допомогою комп'ютерної томографії визначають розмір і контури підшлункової залози, виявляють пухлини або кісти.
Рентгенографія дванадцятипалої кишки в стані гіпотонії (внутрішньовенно атропін 0,1 % - 1,0 мл, глюконат кальцію 10 % - 10,0 мл) допомагає виявити дивертикули папіли, пухлину фатерового соска, дуоденобіліарний реф-люкс, зміни у дванадцятипалій кишці (деформації).
Рентгенографія шлунка дозволяє виявити його зміщення, звуження просвіту і розвернуті контури дванадцятипалої кишки при кістах підшлункової залози.
При УЗД визначають розміри, структуру, контури підшлункової залози, виявляють кісти і камінці в її протоках.
Ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія дає можливість виявити пухлину фатерового соска і камінці загальній жовчній протоці, визначити діаметр звуження, стан панкреатичної протоки.
Селективна целіако- і мезентеріографія дозволяє виявити звуження, згини і розширення судин підшлункової залози.