Діагностика
Діагностика гострого панкреатиту базується на ретельно зібраному анамнезі й даних об'єктивного обстеження хворого. На різних етапах (догоспі-тальний етап, приймальне відділення, хірургічний стаціонар), до і під час термінової операції, вирішують різні діагностичні питання. На догоспітальному етапі основним завданням є визначити характер гострого захворювання, а в умовах стаціонару, крім встановлення діагнозу "панкреатит", - конкретизувати причину його виникнення, форму і протяжність пошкодження, лікування і прогноз. Устаціонарі є можливість використати спеціальні методи дослідження (рентгенографію органів грудної і черевної порожнин, інколи з пневмогас-трографією, ультразвукове дослідження, фіброгастроскопію, перитонеоскопію, комп'ютерну томографію, теплобачення, целіакографію). Проводять лабораторні дослідження, як загальні, що відображають метаболічний фон і рівень супровідної ендогенної інтоксикації, так і спеціальні, в ході яких визначають кількість панкреатичних ферментів, еритроцитів і лейкоцитів у крові, гематокрит, концентрацію гемоглобіну, лейкоцитарну формулу крові. У фазі набряку в підшлунковій залозі зростають гемоконцентрація, невисокий лейкоцитоз (у 15-17 % хворих він більший 15х109/л ). У фазі розплавлення лейкоцитоз досягає 16-17х109/л із значним зміщенням формули вправо. Лімф. - 10-15 і більше, має місце значна анемія (рівень гемоглобіну - нижче 90 г/л.). У загальному аналізі сечі ще в першій фазі гострого панкреатиту виявляють протеїнурію, циліндрурію, мікрогематурію, що свідчить про пошкодження нирок. Підвищення рівня білірубіну, активності трансаміназ вказують на пошкодження печінки.
Серед лабораторних тестів найбільш інформативними є ті, що свідчать про зміну кількості панкреатичних ферментів (амілази, трипсину і його інгібіто-ра, ліпази, еластази) в крові, рівень глікемії, основні електроліти плазми (гіпо-натріємія, гіпокаліємія, гіпокальціємія), метаболічні показники кислотно-лужної рівноваги (ацидоз), стан волемії (гіповолемія), згортальний потенціал крові. Досліджують амілазурію. Різке зростання кількості амілази в сечі вказує на наявність гострого панкреатиту, тоді як нормальний рівень її не виключає це захворювання.
Діагностичні труднощі виникають, коли хворих госпіталізують у дуже важкому стані. Після "класичної" картини гострого панкреатиту на перший план виступають розлади життєво важливих функцій, колапс, дихальна недостатність, зміни функцій легень, виражена жовтяниця, анурія та азотемія, психоз і метаболічна енцефалопатія. Госпіталізація хворих із значними функціональними порушеннями при наявності болю в животі викликає настороженість лікаря щодо лікувальних засобів. Рівень ферментемії може мати перехідний характер: у першу добу захворювання він вищий, ніж у наступні дні, при некротичних і первинних формах гострого панкреатиту більший, ніж при набрякових, та рецидивних. При значних діагностичних труднощах велику роль відіграє лапароскопія з дослідженням вмісту черевної порожнини на діастазу.