Хронічний апендицитСторінка 1
Розрізняють резидуальний, первинно-хронічний і хронічний рецидивний апендицит. Хронічний резидуальний апендицит є наслідком перенесеного нападу гострого апендициту. Клінічно він проявляється стиханням симптомів гострого апендициту після нападу. Але залишаються тягнучий біль, неприємні відчуття в правій здухвинній ділянці. При фізичному навантаженні й часто без особливої причини біль посилюється. Іноді спостерігаються диспептичні явища. Температура тіла залишається нормальною. При глибокій пальпації виникає точка болючості в правій здухвинній ділянці. Аналіз крові й сечі - у межах норми.
Для діагностики хронічного апендициту описано ряд симптомів. Натискання в точці Мак-Бурнея (межа зовнішньої і середньої третин лінії, подум-ки проведеної від правої передньо-верхньої ості до пупка), дає больові відчуття. Якщо з'єднати праву і ліву передньо-верхні ості й розділити їх на три частини, то натискування на межі правої і середньої третин (точка Ланца) спричиняє больове відчуття. Болючість також може визначатися і в точці
Кюмеля: на 1-2 см нижче і вправо від пупка. Може бути і позитивний симптом петитового трикутника, або "задній" симптом (Яуре): натискання над гребінцем клубової кістки викликає болючість, чого не буває ні при паранефриті, ні при конкременті в нирці чи сечоводі.
Діагностика хронічного резидуального апендициту, як правило, не викликає труднощів, якщо в анамнезі були чіткі дані про перенесений напад гострого апендициту. При хронічному резидуальному апендициті показане хірургічне лікування - апендектомія.
Гістологічне дослідження видаленого відростка підтверджує ознаки хронічного запалення, рубці й облітерацію просвіту відростка.
Складнішою є діагностика первинно-хронічного апендициту, що розвивається поволі й не супроводжується якимись специфічними симптомами. Усі скарги хворого зводяться до неприємних відчуттів у правій здухвинній ділянці або правій половині живота, незначного тягнучого болю, диспептич-них проявів. У лікаря завжди виникають сумніви щодо правильності діагнозу "первинно-хронічний апендицит". Тому в багатьох випадках діагноз встановлюють методом виключення. Хворого детально обстежують з метою виключення захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки, жовчного міхура і жовчних проток, товстої, прямої кишок, правої нирки, сечовода, внутрішніх статевих органів у жінок, тому що захворювання кожного з цих органів можуть бути прийняті за хронічний апендицит.
При підозрі на хронічний апендицит обов'язково проводять рентгенологічне дослідження ілеоцекальної ділянки з наповненням барієм товстої кишки через пряму кишку, щоб виключити новоутворення сліпої кишки.
Основними рентгенологічними ознаками хронічного апендициту є:
1. Незаповнення або часткове заповнення барієвою масою апендикса, обумовлене облітерацією його просвіту.
2. Виражена деформація відростка.
3. Незначне розширення відростка, що поєднується з фіксацією його злуками.
4. Тривала (2-3 доби) затримка барієвої маси у відростку - апендикостаз.
5. Суворо локалізована в проекції червоподібного відростка болючість, яка поєднується з апендико- або ілеостазом, деформацією сліпої кишки.
6. Звапнені калові конкременти (копроліти) у відростку.
Необхідно пам'ятати, що керуватися кожним з перерахованих симптомів окремо для точного встановлення діагнозу не можна. Тільки детальний аналіз усіх клінічних даних і результатів спеціальних досліджень дозволяють встановити правильний діагноз і призначити хірургічне лікування.