Беладона. Валеріана лікарська

Матеріали / Беладона. Валеріана лікарська

Сторінка 2

На основі даних Української дослідної станції лікарських рос­лин ВІЛАР, встановлено, що врожай белладонни збільшується при одноразовому внесенні ЗО т/га гною, 60 кг азоту, 60 кг фосфору і 60 кг/га калію. Якщо белладонна йде по удобреному попереднику, норму гною можна скоротити до 20 т/га, а в нечорноземній зоні збільшити до 40 т/га. При внесенні добрив весною гній рекомен­дується замінювати перегноєм, зменшуючи при цьому норму вдвоє.

Белладонну можна розмножувати шляхом висівання стратифікованого насіння весною безпосередньо в грунт, висіванням сухого насіння на зиму, вирощуванням розсади в парниках та однорічних коренів у спеціальних розсадниках.

Основні способи розмноження — ранньовесняний і зимовий посі­ви. Норма висіву насіння при весняному висіванні — 8 кг/га, гли­бина загортання—1—3 см з міжряддями в 60 см і 4 кг/га при квадратно-гніздовому способі сівби. Сіють весною стратифікованим, а на зиму — нестратифікованим насінням пізно восени. Норма ви­сіву на зиму збільшується до 9—10 кг/га.

Для вирощування белладонни однорічними коренями закладають спеціальні розсадники, висіваючи насіння в борозенки на відстані 15—20 см. Сходи проривають, залишаючи по 2—3 рослини в букеті через кожні 20 см.

Однорічні корені восени викопують, зв'язують пучками і збері­гають в погребах, буртах або траншеях. Ранньою весною підго­товлені корені висаджують на постійні місця з площею живлення 60X30 см, а на більш родючих землях — 60X60 см.

Перед появою сходів плантації розпушують культиваторами в двох напрямках. Протягом літа потрібно провести не менше чо­тирьох—п'яти таких розпушень. Влітку рослини підживлюють орга­нічними (5—6 т/га гноївки або 4—5 ц/га курячого посліду) і міне­ральними добривами (25—ЗО кг азотних, '25—30 кг фосфорних і 25—30 кг,га діючої речовини калійних).

Листки з плантацій першого року збирають 2—3 рази протягом літа; восени при сприятливих умовах рослину викопують.

На перехідних плантаціях спочатку збирають листки, потім тра­ву, знову листки і, нарешті, восени траву.

Урожай сухих листків на першому році культури досягає З—4 ц/га, на другому і в наступні роки — 8—10 ц/га, а урожай трави — 15 ц/га.

Насінні ділянки закладають однорічними коренями, а при від­сутності коренів на звичайних плантаціях виділяють площі з добрим травостоєм. Ягоди белладснни збирають після повного достигання в кілька прийомів, очищають від м'якуша. Урожай насіння з 2—3-річ-них плантацій коливається від 1 до 2 ц/га.

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.). Росій­ська назва — валерьяна лекарственная; місцева — аве-р'ян, бедренець, бидрець, болячник, булдир'ян, булуго-лова, булюголова, вадріян, варер'ян, варагушня, відкас-ник, грудовка, делян, делянзілля, домобильник, зілля болячкове, зілля чортове, зоря;лісна, канфора, каташник, кашир, козелок, козлик, козляк, коріння трясовичне, корінь очний, корінь лихорадочный, кумплига, лаве-р'ян, ладан кошачий, лихоманник, маріян, мар'ян, ма-р'янка, мар'ян-корінь, маун аптечний, меднолан, м'ягун, оверяы лікарський, оделен, оделян, одеян, одолен лікар­ський, одолян, одхасник, отношник, павучки, переполох, поганник, п'ятошник, ребро адамове, ребро бісове, ребро дідьче, самар'я, сем'яшник, серпій глухий, смердючка, стоян, трава котяча, трава лихорадочна, трава трясовична, хадрейник.