Хронічна неспецифічна інфекція

Матеріали / Хронічна неспецифічна інфекція

Сторінка 2

Серед загальних чинників найваж­ливішими є похилий вік з притаман­ними йому дистрофічно-склеротични­ми змінами тканин та зниженням опо­ру до патогенних мікроорганізмів — збудників інфекції, а також анемія, гіпопротеїнемія, гіповітаміноз та деякі загальні захворювання, зокрема такі, як цукровий діабет, гіпо- та гіперкор-тицизм, злоякісні пухлини, хвороби серця та органів дихання, променева хвороба, травма ЦНС, особливо спин­ного мозку, СНІД та інші імунодефі-цитні стани тощо.

Не останню роль серед чинників, що спричинюють первинну чи вторинну хронічну інфекцію, відіграють власти­вості самих збудників, їх вірулентність та резистентність до антимікробних за­собів, зокрема антибіотиків.

Багато випадків переходу гострої інфекції в хронічну зумовлюються не­правильним, нерадикальним або не­своєчасним лікуванням, — тобто ятро­генними причинами.

Недоліки хірургічного та консерва­тивного лікування гострої інфекції ча­стіше полягають у запізнілому початку оперативного втручання та недостат­ньому розкритті осередку інфекції (не­достатній розріз шкіри та інших тканин над осередком), неповне роз'єднання у ньому перегородок, залишення недре-нованими кишень, неповне видалення змертвілих тканин та секвестрів у ньо­му, а також сторонніх тіл (лігатур з ниток, що не розсмоктуються). До по­милкових дій хірургів, що сприяють переходу інфекції у хронічну, належать також нехтування допоміжними кон­сервативними засобами лікування (фізіотерапевтичні, загальнозміцню-вальні тощо), а також дії, які сприя­ють розвитку резистентності мікрофло­ри до антисептиків, особливо застосу­вання антибіотиків без визначення ан-тибіотикограми та з порушенням схеми їх уведення або використання для місцевого лікування тих антибіотиків, які застосовують лише для системного (наприклад, з групи пеніциліну, цефа-лоспорини тощо). До ятрогенних чин­ників належать також недостатня увага до загального стану хворого (анемія, гіповітамінози, гіпопротеїнемія, пору­шення вуглеводного обміну, зниження імунологічної резистентності організму).

Клінічні прояви хронічної інфекції характеризуються насамперед значно нижчою, порівняно з гострою інфек­цією, вираженістю запального проце­су, особливо ексудативного та проліферативного його компонентів, та інток­сикації (субфебрильна чи навіть нор­мальна температура тіла, невиражений больовий синдром тощо), незначна (за винятком хронічного сепсису) анемія та виразні зміни функцій головних систем організму та внутрішніх органів.

Сказане про клініку хронічної інфекції не відображає всі варіанти перебігу хронічної інфекції, а лише дає уявлення про головне спрямування її.

Морфологічні особливості хронічної інфекції полягають у пригніченні (аж до зупинки) репаративно-регенератор-ного процесу, що виражається у загаль­мованому розвитку грануляцій та пато­логічному стані їх (вони переважно нерясні, блідо-сірого або ціанотичного кольору, іноді надмірні, але крихкі, пронизані гноєм, тьмяні, кровото­чиві). Нерідко навколо осередків інфекції спостерігається склероз тка­нин. Ексудативна реакція також часті­ше слабко виражена. Некротично-ди­строфічні зміни іноді превалюють у осе­редках хронічної інфекції. Спостеріга­ються різного ступеня, переважно по­мірна, анемія (за винятком хронічного сепсису, за якого анемія різко вираже­на), збільшення ШОЕ, іноді незначне підвищення рівня лейкоцитів із незнач­ним зміщенням лейкоцитарної форму­ли крові вліво. У сечі нерідко виявля­ють білок (протеїнурія), лейкоцити та гіалінові циліндри, що свідчить про дистрофічно-запальні зміни у нирках. Інколи спостерігається амілоїдоз нирок та інших органів.

Навколо осередка інфекції розвива­ються тромбофлебіт та лімфангіт. У кістках (якщо у них є осередки інфек­ції) — явища некрозу кісток з утворен­ням секвестрів у добре сформованій кап­сулі та з остеосклерозом навколо, а у кістках біля осередків інфекції в м'яких тканинах — остеопороз.

Для діагностики хронічної неспеци­фічної хірургічної інфекції застосовують ті самі методи, що й для діагностики гострої. Особливого значення набуває з'ясування причин, які сприяють хро­нічному перебігу інфекції.