Нориці (фістули)

Матеріали / Нориці (фістули)

Сторінка 2

Ці анатомічні особливості великою мірою визначають прогноз кишкових нориць. Трубчасті нориці здатні до са-мозакриття, тоді як губоподібні такої схильності не мають (слизові оболон­ки не зростаються між собою).

Інфекційну етіологію мають також нориці середньої ділянки шиї. Утво­рюються вони внаслідок нагноєння се­рединної кісти шиї (мал. 103; природ­жена аномалія), нориці куприка та ін.

Випадкові нориці (як внутрішні, так і зовнішні) порожнистих органів виникають унаслідок тяжких хроніч­них захворювань різного генезу — нейротрофічні, інфекційно-запальні чи пухлинні. Це внутрішні нориці між шлунком та поперечною ободовою кишкою, які виникають шляхом пенетрації виразки шлунка в поперечну кишку, нориці між жовчним міхуром та дванадцятипалою кишкою при хронічній формі калькульозного холе­циститу (в кишку нерідко потрапляє великий камінь, що зумовлює киш­кову непрохідність), зовнішні нориці жовчного міхура на шкіру в правому підребер'ї через пролежень та інфек­ційне розплавлення передньої черевної стінки при хронічному калькульоз­ному холециститі. Такими є зов­нішні гнійні фістули на бічній стінці живота, що іноді розвиваються при злоякісних пухлинах товстої кишки, гнійні фістули між прямою кишкою та піхвою.

Природжені фістули зовнішньої локалізації найчастіше виникають у ділянках складного формотворення, до яких належать насамперед шия та промежина. Це шийні бічні нориці, прямокишково-промежинні, прямо-кишково-сечоміхурові і прямокишково-піхвові.

Локалізація бічних шийних нориць залежить від того, з якої зябрової ки­шені (дуги) вони виникли: якщо з першої — нориці відкриваються на мочці вуха, з другої — в середній тре­тині шиї (спереду від грудино-ключич-но-соскоподібного м'яза), з третьої -над ключицею спереду згаданого м'я­за (мал. 99). Вони бувають поодино­кими та множинними, рідко двобіч­ними (по три з кожного боку — мак­симальна їх кількість) Частіше, од­наче, вони бувають поодинокими й походять з другої, рідше з третьої ки­шені. Більшість цих нориць наскрізні, тобто проникають у глотку. У глотці нориці з другої кишені відкриваються над мигдаликом, з третьої — під ним. Рідко ці нориці бувають сліпими, себ­то не мають глоткового отвору.

Нориці прямої кишки з шкірою промежини та (або) з порожнинами сечового міхура, сечівника чи піхви завжди є супутниками ембріонально­го недорозвитку прямої кишки — за-рощення дистального кінця її та анального отвору.

Клінічні прояви нориць залежать від їх етіології, характеру, розташування тощо. Вплив нориць на організм хво­рого широко варіює — від місцевих незручностей (наприклад, деякі при­роджені нориці бічної поверхні шиї) до тяжких, що загрожують життю (нориці травного каналу, серцево-су­динні, стравохідно-трахеальні, бронхо-плевральні, прямокишково-сечові, параректальні та ін.). Природ­жені нориці негативно впливають на розвиток дітей. Крім того, вони мо­жуть стати джерелом розвитку пухлин.

Діагностика здійснюється на підставі даних анамнезу, виділень з нориці та локалізації її. Досліджують нориці шляхом огляду, зондування, забарвлення просвіту з метою визна­чення характеру нориці (сліпа чи на­скрізна), фістулографії. Для оцінки загального стану хворого застосовують фізичні, рентгенологічні, ендоско­пічні, ультразвукові та інші діагнос­тичні засоби.