Основні відомості про будову та функції ЦНС. Класифікація засобів, що діють на ЦНСМатеріали / Основні відомості про будову та функції ЦНС. Класифікація засобів, що діють на ЦНССторінка 2
У верхній частині спинний мозок переходить в стовбур головного мозку. Головний мозок розташований в порожнині мозкового черепа. До його складу входять: 1) передній мозок (кінцевий, проміжний); 2 ) середній мозок; 3) ромбовидний (задній, додатковий). Всі відділи за винятком кінцевого мозку, становлять мозковий стовбур. У мозковому стовбурі розміщені численні ядра, визхідні та низхідні нервові шляхи, а також ретикулярна (сітчаста) формація, що являє собою сукупність нервових клітин, аксони яких утворюють велику кількість різноманітних розгалужень – колатералей.
Кінцевий або великий мозок є вищим відділом ЦНС. Довгастий мозок – безпосереднє продовження спинного мозку. В задній частині довгастого мозку знаходяться життєво-важливі центри: центр дихання, судинно рухливий центр.
Задній мозок. До нього належать міст і мозочок. Основними функціями мозочка є координація рухів, нормальний розподіл м’язового тонусу.
Міст головного мозку переходить в середній мозок. Тут є чорна субстанція, яка приймає участь у виробленні рухових автоматизмів. Ретикулярна формація середнього мозку має широкі зв’язки з глибинними відділеннями півкуль головного мозку і виконує ряд важливих функцій, зокрема приймає участи в регуляції сна.
Середній мозок переходить в проміжний, який займає проміжне положення між двома великими півкулями головного мозку. До проміжного мозку відноситься таламус і гіпоталамус. Керують чутливістю, а також зором і слухом, смаку. Гіпоталамус регулює температуру тіла, водний, сольовий, жировий, вуглеводний обміни, функцію залоз внутрішньої секреції, симпатичною і парасимпатичною нервовою системою. Нервові клітини здатні виділяти секрет, який поступає по їх відросткам (аксонам) і кровоносним судинам в гіпофіз, а потім в кров.
Кінцевий (великий мозок) складається з двох півкуль, покритих корою. Тут відбувається розшифровка інформації, яка поступає із зовнішнього і внутрішнього середовища.
Отже, значення нервової системи велике і полягає в тому, що вона поєднує, узгоджує і регулює діяльність органів і систем, обумовлює оптимум функціонування. Нервова система забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини не тільки як біологічної, але і соціальної істоти – суспільно корисної особистості. Неоціненне значення в формуванні соціальної суті людини відіграв розвиток мови, пам'яті, мислення та інших видів психічної діяльності.
Мозок складається із сірої і білої речовин. Сіра речовина утворюється скупчення нервових клітин (з початковими відділами інших відростків), а біла речовина – це сукупність нервових волокон.
У головному мозку, у різних його відділах, сіра і біла речовини розташовані по-різному. В півкулях мозку і мозочку сіра речовина знаходиться на периферії, утворюючи зовні суцільний шар, який називається корою. Під корою знаходиться біла речовина, а в ній окремі скупчення сірої речовини – ядра. В інших відділах головного мозку біла речовина розташовується зовні, а сіра речовина у вигляді ядер – всередині. В спинному мозку біла речовина лежить по периферії, а сіра – в центрі і також утворює ядра. Ядра сірої речовини виконують роль центрів головного і спинного мозку, які регулюють діяльність орачів (цент слиновиділення, центр ковтання, центр дихання та ін.).
Пучки нервових волокон (нерви) білої речовини зв’язують одні відділи головного мозку з іншими і виконують провідникову функцію – по них передається нервові імпульси. Головний і спинний мозок мають густу сітку кровоносних судин. Речовина мозку потребує постійного надходження кисню і поживних речовин. Порушення мозкового кровообігу може бути причиною різних патологічних станів (паралічів, втрати чутливості, розладу мови та ін.).
Нерви, які відходять від головного і спинного мозку дають гілки до всіх органів нашого тіла, т.б. іннервують всі органи. В органах є кінцеві нервові апарати – рецептори (чутливі, або аферентні, нервові закінчення) і ефектори (рухові, або еферентні, нервові закінчення, які викликають збудження робочого органу).