Алкоголізм

Хвороби / Алкоголізм

Алкоголізм - захворювання, обумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв; проявляється постійною потребою в сп'янінні, розладом психічної діяльності, соматичними і неврологічними порушеннями, падінням працездатності, втратою соціальних зв'язків, деградацією особистості.
Симптоми, плин.

Виникає внаслідок регулярного вживання спиртних напоїв (див. розділ "Ваш домашній лікар: похмілля"), проте, повністю сформувавшись, може продовжувати розвиватися і при утриманні від алкоголю. Характеризується чотирма синдромами, послідовний розвиток яких визначає стадії хвороби.

Синдром зміненої реактивності: зміна переносимості спиртних напоїв, зникнення захисних реакцій при передозуванні алкоголю, здатність до систематичного вживання спиртного і збочення його дії, амнезії на період сп'яніння.

Синдром психічної залежності: потяг до сп'яніння - так зване психічне обсессівно (нав'язливе), психічний дискомфорт у тверезому стані та поліпшення психічних функцій у стані сп'яніння.

Синдром фізичної залежності: фізична (нестримна) потреба в сп'янінні, втрата контролю за кількістю випитого спиртного, прояви абстиненції, поліпшення фізичних функцій у стані сп'яніння.

Синдром наслідків хронічної інтоксикації у психічній, неврологічної, соматичної сферах і в соціальній діяльності.

Психічні наслідки: астенія, псіхопатізація, зниження особистості (огрубіння, втрата інтересів, моральних цінностей), афективні розлади (коливання настрою, депресії, дисфорії) з агресивністю і суїцидальними тенденціями, у деяких випадках-деменція (слабоумство); характерний прояв - так званий алкогольний гумор (плоский, грубий, безтактне); можуть виникати психотичні стани-гострі (деліріозних, галлюцинаторно-параноїдний синдроми) і хронічні (галюциноз, марення ревнощів, Корсаковський психоз).

Неврологічні наслідки: гострі мозкові (так звані дісціркуляторнотоксіческіе синдроми) - епілептиформні, Гайе - Вернике, мозжечковой, стріопаллідарной недостатності; периферичні неврити, атрофія зорового, слухового нервів (особливо при вживанні сурогатів).

Соматичні наслідки: ураження серцево-судинної системи, органів дихання, шлунку, печінки та підшлункової залози, нирок, полігландулярна недостатність ендокринної системи, імунне виснаження.

Висока захворюваність, смертність (вкорочення життя на 15-20 років). Характерні травматизм (нерідко з відставленим зверненням за допомогою з метою приховування сп'яніння), зниження працездатності (внаслідок безтурботності, порушення дисципліни, відсутність бажання працювати, втрати навичок, безглуздості, метушливості).

Час появи синдрому наслідків хронічної інтоксикації залежить не тільки від стадії хвороби, давності та ступеня зловживання алкоголем, а й від конституціональної вразливості окремих систем організму; соціальні наслідки - від умов праці та побуту. На тлі побутового пияцтва зменшуються токсичні ознаки сп'яніння (в тому числі і на ранок - головний біль, розбитість, відсутність апетиту, розслабленість); знижується седативну дію алкоголю, і в сп'янінні, і в тверезому стані піднімаються життєвий тонус, рухова активність, настрій, не порушуються апетит, сон, статева сфера.

Прийом алкогольних напоїв у світлий час доби не викликає дискомфорту; зберігаються відчуття насичення в сп'янінні, блювота при передозуванні, але на ранок після передозування зникає відразу при згадці про спиртне. Підйом життєвого тонусу може змінюватися тривалими періодами дратівливості, конфліктності (що знімається в стані сп'яніння).

Перша стадія (тривалість від 1 року до 4-5 років). Синдром зміненої реактивності: зростання в 4-5 разів переносимості спиртного, здатність щоденного прийому високих доз, зникнення блювоти при передозуванні, виражений активуючий ефект спиртного при збереженому седативну, забування окремих епізодів періоду сп'яніння (палімпсести).

Синдром психічної залежності: постійні думки про спиртне, підйом настрою в передчутті випивки, почуття незадоволеності в тверезому стані. Потяг ще піддається контролю. У помірній ступені сп'яніння психічні функції прискорюються, але деякі з них-з втратою якості (напр., поверховість, відволікання при розширеному обсязі уваги).

Синдром фізичної залежності відсутній, синдром наслідків інтоксикації може обмежуватися астенічними проявами, тимчасовими соматоневрологічних дисфункціями з неспецифічної симптоматикою.

Друга стадія (тривалість 5-15 років). Синдром зміненої реактивності: максимальна переносимість спиртного; пияцтво щоденне, перерви пояснюються зовнішніми обставинами (відсутність грошей, конфлікт) і створюють враження періодичності - так звані псевдозапоі.

Седативний ефект алкоголю зникає, спостерігається тільки активує. Палімпсести змінюються повної амнезією кінця сп'яніння при зовнішньої упорядкованості поведінки на відміну від амнезії у неалкоголіка, що виникає при сопорозном сп'янінні з нерухомістю; спочатку амнезія виникає при прийомі високих доз.

Синдром психічної залежності: психічний благополуччя залежить від сталості інтоксикації; в тверезому стані - дезорганізація психічної діяльності, нездатність до розумової роботи; потяг, що займало думки, що визначав умонастрій і почуття, тепер пригнічується інтенсивної фізичної залежністю.

Синдром фізичної залежності: нестримний потяг до алкоголю, що диктують поведінку, що спотворює уявлення про моральні цінності, взаємини. У тверезому стані хворий розслаблений, пригнічений, дратівливий, непрацездатний. Прийом спиртного відновлює фізичні функції, але втрата контролю зазвичай веде до надмірного сп'яніння.

Різкий обрив пияцтва викликає абстинентний синдром у формі симпатико-тонічного перезбудження у психічній і соматоневрологічних сферах: екзофтальм, мідріаз, гіперемія верхньої частини тулуба, пастозність, великий гарячий піт, тремор пальців, кистей рук, мови, вік, сіро-коричневий, густий наліт на мовою, нудота, блювання, послаблення кишечнику, затримка сечі, відсутність апетиту, безсоння, запаморочення і головний біль, біль в області серця, печінки. Наростання тривоги, нічний неспокій, судомний напад можуть бути провісниками гострого психозу.

Синдром наслідків інтоксикації у психічній сфері представлений зниженням рівня особистості, втратою творчих можливостей, ослабленням інтелекту, псіхопатізаціей, афективними розладами. Маячні ідеї ревнощів, що висловлюються спочатку тільки у стані сп'яніння, в подальшому можуть перейти в стійкий марення, вкрай небезпечний для хворого і його близьких.

При неврологічному дослідженні відзначаються неврити, скотоми, звуження полів зору, зниження слуху на певні частоти, атактичним розлади, ністагм, порушення точності і координації рухів, можливі мозкові гострі синдроми. При соматичному дослідженні-ураження серцево-судинної системи, печінки і ін Будь-яке інтеркурентних захворювання, травма, оперативне втручання можуть ускладнитися гострим алкогольним психозом (деліріозних синдром). Висока переносимість алкоголю створює перехресну толерантність до деяким засобам для наркозу.

Третя стадія (тривалість 5-10 років). Синдром зміненої реактивності: зниження переносимості спиртного. Кількаденне пияцтво закінчується психофізичним виснаженням (справжні запої) з наступним стриманістю від декількох днів до декількох місяців, можливе збереження систематичного (щоденного) пияцтва, глибоке сп'яніння досягається малими дозами.

Активуючий дію алкоголю знижується, він лише помірно вирівнює тонус, практично кожне сп'яніння закінчується амнезією. Синдром психічної залежності: вираженість симптоматики незначна через що наступили до цього часу грубих психічних змін. Синдром фізичної залежності: нестримний потяг визначає життя хворого; відсутність кількісного контролю в поєднанні з економікою, яка переносимістю нерідко призводить до смертельних передозіррвкам. Інтенсивне потяг виявляється і втратою ситуаційного контролю (немає критики по відношенню до місця, обставин, компанії товаришів по чарці), чому сприяє наступила втрата інтелектуальних можливостей.

Абстинентний синдром представлений в основному вегетативними розладами: млявість, обездвиженности, падіння серцево-судинного тонусу, блідість, ціаноз, холодний піт, запалі очі, що загострилися риси обличчя, м'язова гіпотонія, атактичним порушення (аж до неможливості самостійно пересуватися).

Синдром наслідків інтоксикації: не тільки функціональні, але й органічні ураження життєво важливих систем, у генезі яких, крім власне токсичної дії, відіграють роль обмінно-трофічні розлади, Ензимопатія, нейромедіаторна дізрегуляція та ін Спостерігаються спустошення психіки, втрата емоційної гами, примітивні афекти ( жорстокість, злість), прояв яких пом'якшується лише падінням збудливості і вольовим збіднінням.

Коливання емоційного фону частіше виглядають як дисфорії, а не як депресії. Деменція нерідко представлена псевдопаралітіческімі проявами. Можливі хронічний галюциноз, алкогольна парафренія і марення ревнощів. Хворий не здатний до організованої продуктивної діяльності, потребує примушення і контролю. При неврологічному дослідженні - енцефалопатії та поліневрити; до 20% старих п'яниць страждають епілептичним синдромом, іноді розвивається гострий синдром Гайе - Вернике, небезпечний для життя. Соматичне обстеження виявляє патологію всіх систем і органів; характерне поєднання кардіоміопатії і ураження печінки.
Діагноз:

Хворі виглядають старшими за свої роки, волосся скуйовджений, тьмяні. Особа спочатку рівномірного рожевого кольору (що в поєднанні з пастозність справляє враження "розпареного"), з роками стає гіпер-ції. При утриманні гіперемія поступово зникає, і на тлі блідості проступають телеангіектазії на крилах носа, щоках, шиї, верхньої частини грудей.

Тургор шкіри втрачений. Тонус м'язів відновлюється при прийомі спиртного. Розслабленість кругової м'язи рота додає особливого вигляд мімічної слабкості, вольовий розбещеності. Часто відзначається недбалість в одязі, неохайність. Многосістемность поразок дає можливість лікарям всіх спеціальностей ставити діагноз алкоголізму. Поданим європейських авторів, від 20 до 40% всього ліжкового фонду зайнято хворими алкоголізмом та особами, стан яких обважнювати внаслідок зловживання спиртними напоями.

Поведінка алкоголіка в стаціонарі характерно: безтурботність, легковажність, відсутність адекватної реакції на свій стан і почуття дистанції в спілкуванні з персоналом, іншими пацієнтами, порушення режиму, в тому числі вживання спиртних напоїв; візити нетверезих відвідувачів. Не тільки часті звернення хворого до лікаря (при алкоголізмі до 10-12 звернень на рік), але і особливості його поведінки та особистості повинні допомогти дільничного лікаря запідозрити алкоголізм і направити хворого на консультацію до нарколога.

Наявність у родині психосоматичних розладів, невротизація і навіть псіхопатізація непитущого чоловіка з великою частотою зустрічаються в сім'ях алкоголіків. Показовою патологія дітей, що помічають уважні педіатри.

Жінки-алкоголічки, що продовжують вживання спиртних напоїв під час вагітності, народжують так званий алкогольний плід (алкогольний синдром плоду) з грубими порушеннями морфологічними: неправильні розміри голови і співвідношення голови, тіла, кінцівок, лицевої і мозкової частин черепа; кулясті або глибоко посаджені очі, широка перенісся, втоплені підставу носа, недорозвинення щелепних кісток, вкорочення трубчастих кісток і т. д.

Діти зловживають алкоголем батьків часто страждають вродженої малої мозкової недостатністю (надлишкова рухливість, відсутність зосередженості, прагнення до руйнування, агресивність), у них сповільнюється або виявляється незадовільним моторне, психічний розвиток, оволодіння практичними навичками. У всіх випадках при пияцтві батьків діти ростуть у психотравмуючої ситуації, виявляють ознаки невротизації (лого-невроз, енурез, нічні страхи), розлади поведінки (впертість, агресивність, втечі з дому) та емоцій (тривога, депресія, суїцидальні спроби); психічний розвиток їх порушено, обов'язкові труднощі навчання і контактів з однолітками.

Лабораторний аналіз підтверджує факт хронічної алкогольної інтоксикації: висока і коливається при 2-3-кратному протягом 1 тижня -10 днів активність комплексу ферментів ГГТ, ACT, АЛТ (найбільш часто і значно підвищується активність ГГТ у поєднанні з ACT); коливання активності свідчать на користь інтоксикаційну природи відхилень і дозволяють відрізнити їх від ферментопатія як соматичної патології.

При утриманні в періоді побутового пияцтва або продрома активність ферментів повертається до норми; сформований захворювання утримує високу активність ГГТ, АЛТ і ACT до півроку. У деяких випадках алкоголізму ферментні показники нерідко залишаються в межах норми (виснаження функціональних відповідей), але на цьому етапі хвороби діагноз труднощів не викликає. Показником хронічної алкогольної інтоксикації служить і збільшення корпускулярної об'єму еритроцитів.
Лікування:

Лікування проводиться в наркологічних диспансерах та лікарнях, у спеціалізованих відділеннях і палатах психіатричних лікарень лікарями-наркологами і психіатрами. Завданнями лікування є зняття абстинентного синдрому, наслідків інтоксикації, придушення потягу, створення неможливості (сенсибілізація, умовно-рефлекторне огиду) вживати спиртне, зміна ставлення до пияцтва (психотерапевтична переорієнтація, гіпноз).

Відмова від лікування вимагає примусового направлення в ЛТП. Лікування в загальномедичній мережі нерезультативно. Виняток становлять гострі соматоневрологічних розлади, інтеркурентних захворювання. Хворим на алкоголізм протипоказано симптоматичне призначення заспокійливих і снодійних засобів, зважаючи на небезпеку політоксікоманіі.

У загальномедичній мережі можливі випадки розвитку гострого алкогольного психозу, який повинен швидко купірувати введенням хворого в сон (в / в тізерцін, седуксен, еленіум, інші бензодіазепіни, 2-4-разова терапевтична доза барбітуратів; в / м галоперидол, хлорпротіксен, тріседіл, літичні суміші з аміназин, амітриптилін; Оксибутират натрію перорально і в / в, хлоралгідрат у клізмі); при цьому необхідна дегідратація та підтримка серцево-судинної діяльності. Прогноз залежить від давності та інтенсивності зловживання, виду спиртних напоїв, прийому сурогатів, характеру наслідків інтоксикації. Смерть настає в результаті декомпенсації життєво важливих систем у зв'язку з запоєм, ексцесів, абстинента станом, інтеркурентних захворюваннями, при яких смертність алкоголіків в 3-4 рази перевищує середню.

Антиалкогольні лікування лише на певному етапі призупиняє розвиток хвороби. У запущених випадках психічна і соматоневрологічних инвалидизация наростає, незважаючи на утримання від спиртних напоїв, внаслідок виниклого дефіциту нейроендокринної регуляції, глибоких розладів обміну речовин, харчування, органної патології (атрофія мозкової тка-ні, дисфункція печінки, підшлункової залози і т. д.).

Прогноз не поліпшується при початку зловживання у зрілому віці, так як тут соматоневрологічних порушення нерідко випереджають розвиток власне алкогольної наркоманіческой симптоматики і психічних розладів.